ОЗО "МИРОНІВСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ЛІЦЕЙ №3"

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання

Перший етап - якомога більше завдань виконуйте разом із дитиною. Прагніть зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з'ясувати чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагайте позбутися недоліків.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною дитина здатна впоратися. Спочатку це повинна бути невелика частина, але дитині необхідно відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтесь, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Головним на цьому етапі повинно бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися із труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша роль: будьте неподалік, займайтеся своїми справами, але з готовністю прийти на допомогу за необхідності.

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те чи інше завдання і контролює себе за допомогою годинника. Ви в цей час можете бути відсутні або знаходитись в іншій кімнаті. Сенс цього етапу у тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи. Успіху вам!

Поради батькам п’ятикласників

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника, адже зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дитини.

3. Якомога частіше цікавтеся шкільними справами дитини, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктних ситуацій.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Запропонуйте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю дитини, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес словами «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і розмовляйте з дитиною про шкільні справи. Намагайтеся проникнутися подіями та деталями, про які дитина вам повідомляє.

9. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

10. Якщо дитина добре навчається, порадійте за неї. Якщо ж у неї не все добре в школі, частіше переймайтеся її проблемами. Намагайтеся, наскільки це можливо, не встановлювати покарань і заохочень, адже вони можуть призвести до емоційних проблем.

11. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх за неї.

12. Допоможіть дитині відчути інтерес до шкільних предметів. Шукайте будь-які можливості, щоб вона могла застосувати знання, отримані в школі, в повсякденній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, аби пофарбувати певну поверхню.

13. Підтримуйте спокійну атмосферу в домі. Намагайтеся уникати значних змін. Спокій удома допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Десять кроків,

щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Соціальний педагог школи

Десять кроків,

щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Соціальний педагог школи

Сторінка для батьків

Шановні батьки, пам'ятайте!

· У дітей, які не знають, що їм робити у час дозвілля, псуються і голова, і серце, і мо­ральність. Допоможіть своїй дитині вибрати корисне заняття.

· Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті «виховання».

· Батьки, пам'ятайте! Фізичне покарання — це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур'я. Ремінь та тумак вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину. Одурманюють її отрутою брехні.

· Не ставте вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятися брехнею.

· Говоріть з дитиною так, щоб не залишилося ніякого сумніву в тому, що ви керуєтеся турботою й тривогою за неї, а не бажанням відмахнутися, образити.

· Будьте, навіть у дрібницях, до кінця правдивими і чесними зі своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності дуже добре помічають діти.

· Не забувайте поділитися зі своїми дітьми досягненнями й невдачами, тоді вони відкриватимуть вам свої таємниці чекатимуть вашої поради, підтримки.

· Батьки, пам'ятайте! Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен ваш крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.

· Враховуйте основні методи виховання й переконання, справи, стимулювання.

Дозвольте нагадати вам, що сьогодні ми говоримо з вами про виховання наших дітей.

Хочу звернути вашу увагу на дитячі емоції.

Позитивні емоції. Негативні емоції. Поставте ці слова в дві колонки. Скільки разів ви сьогодні дитину: хвалили-докоряли, заохочували, підбадьорювали — пригнічували, принижували, цілували — звинувачували, обіймали — засуджували, були лагідними — відганяли, співпереживали — розвінчували, лаяли, усміхалися — читали нотації, гордилися — залишали без чогось необхідного.

Якщо на долю однієї негативної емоції випадає три і більше позитивних, дитина не почуватиметься в сім'ї ізгоєм. Якщо ж не так, і дитина капризувала, виявляла непослух, обдурювала вас, може, Ви й винні, бо «розряджалися» на ній методом агресії. А може, причина така банальна — саме сьогодні син чи донька вирішили пізнати світ і «бігали по східцях дитинства». І як на зло, наступали лише на ті східці, де накопичилась впертість, образи страхи, ревнощі, роздратування, сваволя, конфліктність, агресивність — не найкращі ознаки дитинства. А ви ж у своїй голові створили ідилію. Ні, ваша дитина не може жити без негативних емоцій. Вона їх зазнає сама і їх же породжує. Мудрі батьки, аналізуючи «гріхи» дитини, замислюються: а що вони зробили для неї сьогодні приємного? Може, повели в гості, в цирк, в театр, пригостили морозивом, чи, може купили якусь обновку? А може . Цікаву точку зору, яка стосується нашої сьогоднішньої розмови, я вичитав у лікаря-психотерапевта і відомого письменника Володимира Леві. Ось його думки:

— Мене цікавить інше. Чому в різні дні ми такі різні? Раптом усе відтануло, в повітрі щось пронизливо-життєдайне. Звідусіль йдуть промені. Скрізь усмішки, жарти. З чого б це? Не свято. А якщо й свято, то, природно, не офіційне. І звичайні неприємності, навіть великі, розсіюються. У ці дні оновлення і піднесення здається, що інакше ніколи не було і не буде.

Але ось . морок. На вулиці і на обличчях. Відчуження, озлобленість. Очі опущені. Тоді думаєш так: було завжди. Безпросвітно. І так завжди буде .

Є дні, коли різко підстрибує статистика автомобільних катастроф, коли то там, то тут сваряться, діти капризують. Є ночі мігрені і неспокою, коли всі ліки перестають діяти, а «невідкладна допомога» має роботи — без краю. Постійно викликають чергового лікаря — знаю такі ночі. А ще є вечори раптових смертей, самогубств. Вітри? Погода? Плями на сонці? Високий «градус» в політичних подіях? Вірогідно, що все взаємопов'язано. Однак, хто знає, можливо, йшов вранці хтось один, який «встав не з тієї ноги», і заразив усе місто. Мені зіпсував настрій Василь Петрович, а я — Степану Петровичу, і не помічаєш, як. Ми в масі своїй емоційно беззахисні. Досить одного роздратованого крикуна з високовольтною злістю, щоб одразу всім оточуючим стало погано. Агресивність, як відомо, сама себе підтримує. Нехай цього не відчуватимуть наші діти.