ОЗО "МИРОНІВСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ЛІЦЕЙ №3"

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо організації та змісту навчально-виховного процесу з
інклюзивного навчання дітей з особливими потребами
у 2014/2015 навчальному році

Особливості організації та змісту навчально-виховного процесу з інклю­зивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році здійснюється на основі оновленого змісту освіти, визначеного Державним стандартом початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2013 року № 607 (далі – Державний стандарт).

Відповідно до Державного стандарту визначено нові підходи до організації дітей з особливими освітніми потребами: інклюзивне та інтегроване навчання;формування життєвої компетентності у дітей з порушеннями психофізичного розвитку як умови їх соціальної інтеграції, здатності застосовувати здобуті знання і вміння у практичній життєдіяльності.

Для організації навчально-виховного процесу з цими дітьми необхідно користуватися методичним листом Міністерства освіти і науки України «Про навчальні плани та програми спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів на 2014/2015 навчальний рік» від 25 червня 2014 року №1/9-335.

Характерною особливістю сьогодення є реконструювання системи спеціальної освіти на демократичних, гуманістичних засадах, створення в країні альтернативних моделей психолого-педагогічної підтримки, механізмів для вільного вибору форм навчання дітей, рівня і діапазону освітніх потреб. В основу цього підходу покладено два принципи:

– не відривати дитину від сім'ї й суспільства, коли це можливо, і сприяти природному процесу її соціалізації;

– розробити та апробувати додаткові моделі спеціальної освіти та надати можливість батькам дітей з особливостями психофізичного розвитку вибору форм і видів майбутньої освіти.

Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами на основі організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей.

Метою інклюзивного навчання є реалізація права дітей з особливими освітніми потребами на освіту за місцем проживання, їх соціалізація та інтеграція у суспільство, залучення сім’ї до участі у навчально-виховному процесі.

Основними завданнями інклюзивного навчання є:

• здобуття дітьми з особливими освітніми потребами освіти від­повідного рівня у середовищі здорових однолітків відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти;
• забезпечення різнобічного розвитку дітей, реалізація їх здібностей;
• створення освітньо-реабілітаційного середовища для задоволення освітніх потреб учнів з особливостями психофізичного розвитку;
• створення позитивного мікроклімату у загальноосвітньому навчаль­но­му закладі з інклюзивним навчанням, формування активного міжособистісного спілку­вання дітей з особливими освітніми потребами з іншими учнями;
• забезпечення диференційованого психолого-педагогічного супроводу ді­тей з особливими освітніми потребами;

– надання консультативної допомоги сім’ям, які виховують дітей з особ­ли­вими освітніми потребами, залучення батьків до розроблення індивідуальних планів та програм навчання.

Для організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми по­тре­бами у загальноосвітніх навчальних закладах необхідно створити відповідні умови:

• безперешкодний доступ до території та приміщень навчального закладу, зокрема, для дітей з вадами опорно-рухового апарату, в тому числі для дітей, які пересуваються на візку, та дітей з вадами зору;
• забезпечення навчального закладу необхідними навчально-мето­дич­ними посібниками, наочно-дидактичними та індивідуальними технічними засобами навчання;
• наявність кабінетів учителя-дефектолога, психологічного розванта-ження, логопедичного з відповідним корекційно-розвитковим обладнанням;

– забезпечення педагогічними кадрами, які володіють методиками роботи з дітьми з особливими освітніми потребами (зокрема, учителями-дефектологами, учителями інклюзивного навчання (асистентами учителя).

Інклюзивне навчання організовується у загальноосвітніх навчальних закладах, незалежно від типу, форми власності та підпорядкування, на основі комплектування класів учнями з типовим розвитком та учнями з особливими освітніми потребами. Рішення про створення класів з інклюзивним навчанням приймається засновником (власником) загальноосвітнього навчального закладу за погодженням з відповідним органом управління освітою та органом державної санітарно-епідеміологічної служби. Органи управління освітою ви­зна­чають базові загальноосвітні навчальні заклади для організації інклюзивного навчання; прогнозують витрати для створення безперешкодного доступу, відповідної навчально-матеріальної бази, придбання транспортних засобів для підвезення учнів до місця навчання та додому, забезпечують підвищення кваліфікаційного рівня педагогічних працівників для роботи з дітьми в умовах інклюзивного навчання, сприяють провадженню інноваційної діяльності.

Зарахування учнів з особливими освітніми потребами до класів з інклю­зив­ним навчанням здійснюється за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, на підставі письмової заяви батьків, відповідно до порядку, встановленого для за­галь­ноосвітніх навчальних закладів, та висновку психолого-медико-педа­го­гічної консультації.

Для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу наповню­ваність класу з інклюзивним навчанням повинна становити не більше як 20 учнів, із них:

• 1-3 учнів з однорідними вадами розвитку: розумовою відсталістю, порушеннями опорно-рухового апарату, зі зниженим зором, слухом, затримкою психічного розвитку та інші;
• не більше 2 дітей: сліпих, глухих, з тяжкими порушеннями мовлення; дітей із складними вадами розвитку (порушення слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку); діти, які пересуваються на інвалідних візках.

Інклюзивне навчання базується на основі психолого-педагогічного вивчен­ня потенціалу та особливостей розвитку дитини з особливими освітніми потре­ба­ми, прогнозування можливих труднощів у процесі навчання та шляхів їх подо­лання, соціально-педагогічної взаємодії колективу навчального закладу.

Обов'язково складається індивідуальна програма розвитку, навчальний план та навчальна програма з урахуванням можливостей дитини та особли­востей навчально-пізнавальної діяльності.

Індивідуальний навчальний план та програма розробляється групою фа­хів­ців (заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителі, асистент вчи­те­ля, психолог, вчитель-дефектолог та інші) з обов’язковим залученням батьків, або осіб, які їх замінюють, з метою визначення конкретних форм і ме­то­дів на­вчан­­ня дитини з особливими освітніми потребами на основі рекомен­да­цій від­по­­відної психолого-медико-педагогічної консультації(далі – ПМПК) та Типо­вих навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Робочі навчальні плани на 2014/2015 навчальний рік для загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, складаються:

• для підготовчого, 1-2 класів – за Типовими навчальними планами спе­ці­альних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корек­ції фізичного та (або) розумового розвитку (початкова школа), затвердженими нака­зом Міністерства освіти і науки України від 28.01.2014 № 80 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України від 11.02.2014 № 133);
• для 3-4 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загаль­но­освітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 03.11.2004 № 849 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України від 11.09.2009 № 852);
• для 5 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загаль­но­освітніх навчальних закладів ІІ ступеня для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 22.04.2014 № 504 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України від 11.06.2014 № 701);
• для 6-10 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних за­галь­но­освітніх навчальних закладів ІІ ступеня для дітей, які потребують корек­ції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженими наказом Мініс­терст­ва освіти і науки України від 26.08.2008 № 778 (зі змінами, внесеними наказом Міні­стерства освіти і науки України від 11.09.2009 № 852);
• для 11-12 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом Міністерства осві­ти і науки України від 02.11.2004 № 842, з урахуванням змін, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 22.08.2005 № 489.

З 1 вересня 2014 року навчальний процес у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах буде здійснюватися за новими навчальними програмами, затвердже­ними наказом Міністерства освіти і науки України від 24.06.2014 №750 «Про надання навчальній літературі грифів Міністерства освіти і науки України».

У разі відсутності у загальноосвітньому навчальному закладі вчителя-дефектолога, залучається відповідний фахівець ПМПК, навчально-реабілі­тацій­ного центру, спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату) тощо.

Варто звернути особливу увагу на те, що в індивідуальній програмі розвитку вказується кількість і тривалість занять з відповідними фахівцями (логопедом, фізіотерапевтом, психологом та іншими спеціалістами).

Індивідуальна програма розвитку учня розробляється на один рік. Двічі на рік (за потребою частіше) вона переглядається з метою коригування.

Особливе значення має залучення батьків до складання індивідуальної на­вчаль­ної програми учня з особливими освітніми потребами. Саме така співп­раця забезпечить інформування батьків про потенційні можливості дитини, ди­на­міку її розвитку та врегулює комплекс суперечливих питань, які виникають між батьками та вчителями в процесі навчання дитини.

Якщо в класі з інклюзивним навчанням є діти з особливими освітніми по­тре­бами однієї нозології, за потреби для кожного з таких учнів розробляється та час­ти­на індивідуальної програми розвитку, яка містить роботу з урахуванням індиві­дуальних відмінностей та потреб, але навчальна програма може бути спільною.

Для організації навчально-виховного процесу для дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання також радимо користува­ти­ся методичними рекомендаціями «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» (лист МОНмолодьспорту України від 18 травня 2012 року №1/9-384), «Про організаційно-методичні засади забезпе­чен­­ня права на освіту дітям з особливими освітніми потребами» (лист Мініс­терст­ва освіти і науки України від 08 серпня 2013 року № 1/9-539), «Про орга­ні­за­цію навчально-виховного процесу учнів з розумовою відсталістю та затрим­кою психічного розвитку» (лист Міністерства освіти і науки України від 13 серп­ня 2014 року № 1/9-413).

Як правило, для роботи з учнями з особливими освітніми потребами в за­галь­ноосвітніх навчальних закладах з інклюзивним навчанням вводиться додат­ко­ва посада вихователя (асистента вчителя) з розрахунку 0,5 ставки на клас, у яко­му навчаються такі діти, що передбачено наказом Міністерства освіти і науки України від 06 грудня 2010 року № 1205 «Про затвердження Типових штат­них нормативів загальноосвітніх навчальних закладів». Крім того, для су­про­воду дитини можуть залучатися волонтери з числа батьків, студентів, пред­став­ників громадських організацій при наявності медичного огляду.

Навчання дітей у класах з інклюзивним навчанням здійснюється за на­вчаль­­ними планами, програмами, підручниками, посібниками, рекомендо­ва­ни­ми Міністерством освіти і науки України для загальноосвітніх навчальних за­кла­дів. Схема складання календарно-тематичного планування відповідає за­галь­­но­визнаній формі.

Особливістю навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми по­требами є його корекційна спрямованість. Ефективність навчально-виховної ро­боти досягається шляхом проведення з такими учнями корекційно-роз­вит­ко­вих занять, спрямованих на вирішення специфічних завдань, зумовлених особ­ли­вос­тями психофізичного розвитку учнів, а саме: розвиток мовлення, пізна­валь­­ної діяльності, психофізичний, соціально-комунікативний розвиток дітей з особ­­ливими потребами, формування в них навичок просторового, соціально-по­бу­­то­вого орієнтування тощо; розвиток навичок саморегуляції та саморозвитку ді­тей шляхом взаємодії з навколишнім природним середовищем з урахуванням наяв­них знань, умінь і навичок комунікативної діяльності і творчості; форму­ван­ня компенсаційних способів діяльності як важливої умови підготовки дітей з особливими освітніми потребами до навчання у загальноосвітній школі; ство­рен­ня умов для соціальної реабілітації та інтеграції дітей з особливими освіт­ні­ми потребами, розвиток їх самостійності та життєво важливих компетенцій.

Для проведення корекційно-розвиткових занять в індивідуальному на­вчаль­ному плані учня передбачається від 2 до 8 годин на тиждень, відповідно до особливостей психофізичного розвитку учня. Кількість годин на тиждень для проведення корекційно-розвиткових занять з кожним учнем встановлю­єть­ся з урахуванням рекомендацій ПМПК. Корекційно-розвиткові заняття прово­дять­ся як у першу, так і в другу половину дня вчителями-дефектологами за ква­лі­фікацією: логопед, тифлопедагог, сурдопедагог, олігофренопедагог, ортопеда­гог, а також практичними психологами.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потреба­ми здійснюється за критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у си­сте­мі загальної середньої освіти та обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною на­вчальною програмою. Система оцінювання навчальних досягнень учнів по­вин­­на бути стимулюючою. З метою оцінювання індивідуальних досягнень уч­нів може бути використаний метод оцінювання портфоліо, тобто накоп­и­чу­валь­на система оцінювання, що передбачає формування уміння учнів ставити цілі, планувати і організовувати власну навчальну діяльність; накопичення різних видів робіт, які засвідчують рух в індивідуальному розвитку; активну участь в інтеграції кількісних і якісних оцінок; підвищення ролі самооцінки.

Розклад уроків у класах з інклюзивним навчанням складається відповідно до робочого плану навчального закладу з урахуванням індивідуальних особли­вос­­тей учнів та гігієнічних вимог.

В процесі підготовки до уроку в класі з інклюзивним навчанням вчитель скла­дає план-конспект уроку, в якому інтегрує учбовий матеріал загально­ос­віт­ніх і спеціальних (корекційних) програм так, щоб на одному уроці діти з різним ста­ном психофізичного і інтелектуального розвитку вивчали близьку за змістом те­му, але на тому рівні засвоєння, який доступний для кожного учня. Інфор­ма­ція, одержувана учнем по темі, що вивчається, повинна відповідати рекомен­до­ваній йому для навчання освітній програмі. Закріплення і відпрацювання отри­ма­них знань, умінь і навичок ведеться на різному дидактичному матеріалі, підіб­раному для кожного учня індивідуально: роздаткові картки, вправи з на­вчаль­­них посібників і підручників. Така побудова учбових занять створює умо­ви, при яких всі учні класу залучаються до загальнокласної роботи.

У роботі в класах з інклюзивним навчанням важливою є співпраця з додатковими фахівцями (аудіологами, психологами, логопедами, фахівцями з ліку­вальної фізкультури і працетерапії та іншими спеціалістами). Вузькі фахів­ці працюють в тісному контакті з вчителями, постійно ведуть відстежування розвитку дитини. Вони можуть допомагати задовольняти індивідуальні потреби дітей, а також надавати вчителям і батькам необхідну інформацію.

Якщо дитина навчається за спеціальною програмою для розумово відста­лих дітей у загальноосвітньому навчальному закладі (за індивідуальною фор­мою чи в класі з інклюзивним навчанням), навчання її завершується після закінчення 9 класу.

Випускникам, які мають особливі освітні потреби, видається документ вста­новленого зразка для загальноосвітнього навчального закладу, учнями яко­го вони були. У додатку до свідоцтва про базову загальну середню освіту вка­зу­ють­ся лише ті предмети, які вивчав учень у процесі навчання. Після цього ди­ти­на має право на вступ до професійно-технічного навчального закладу з ураху­ван­ням рекомендацій лікарів.

Відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихо­ван­ців) у системі загальної середньої освіти, затвердженого наказом Мініс­терства освіти і науки України від 18 лютого 2008 року № 94, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 лютого 2008 року за №151/14842 (зі змінами), учні з особливими освітніми потребами звільняються від атестації. Також, учні, які навчаються за спеціальними програмами у загальноосвітніх навчальних закладах, за станом здоров'я можуть бути звільнені від проходження державної підсумкової атестації за висновком лікарсько-консультативної комісії. Учням, які звільняються від атестації, необхідно подати заяву батьків або осіб, які їх замінюють, довідку лікарсько-консультативної комісії, засвідчену печаткою закладу охорони здоров'я.

Підставою для звільнення від атестації є рішення педагогічної ради, на осно­ві якого видається наказ керівника загальноосвітнього навчального закладу.

Для осіб, звільнених від державної підсумкової атестації, у додаток до свідоцтва про відповідний рівень освіти виставляються річні бали та робиться запис «звільнений».

Однак, за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, такі учні можуть допускатися до проходження атестації.

Учні з особливими освітніми потребами є активними учасниками поза­клас­ної роботи, яка проводиться з урахуванням психофізичних можливостей ди­ти­ни і спрямована на всебічний розвиток особистості, формування пози­тив­но­го соціально-психологічного статусу. Вони залучаються до позашкільної ро­бо­ти відповідно до можливостей, інтересів, нахилів, здібностей, з урахуванням їх побажань, віку, психофізичних особливостей та стану здоров’я.

Таким чином, урахування та реалізація нормативно-правового, науково-методичного забезпечення змісту навчально-виховного процесу, використання сучасних підходів до навчання дітей зазначеної категорії, що включають цілеспрямовану діяльність педагогів та батьків учнів, співпрацю з командою фахівців, забезпечують ефективність навчання дітей і створюють підґрунтя для успішного навчально-корекційного результату.

Література

1. Дятленко Н., Софій Н., Кавун Ю. Оцінка впливу інклюзивної моделі освіти на учасників проекту, звіт за результатами оцінки ВФ «Крок за кроком». – К.: 2004. – 78 с.
2. Елен Р. Даніелс і Кей Стаффорд. Залучення дітей з особливими потре­ба­ми до загальноосвітніх класів. – Львів : Т-во «Надія», 2000. – С. 37-51.
3. Елен Р. Даніелс і Кей Стаффорд. Створення інклюзивних класів (про­гра­ми особистісно зорієнтованої освіти дітей від 0 до 10 років «Крок за кро­ком») // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство : науково-мето­дич­ний збірник / ред. кол. Н. Софій, І. Єрмаков та ін. – К. : Контекст, 2000. – С. 308-318.
4. Інклюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Україні : науково-мето­дичний збірник до Всеукраїнської науково-практичної конференції в рам­ках реалізації проекту «Створення ресурсних центрів для батьків дітей з особ­ли­вими освітніми потребами» за підтримки програми ІВРР – TACIS Європей­сь­кої комісії / ВФ «Крок за кроком». – К. : ФО-П Придатченко П.М., 2007. – 180 с.
5. Методичне забезпечення діяльності педагогічних працівників до­шкіль­­них та загальноосвітніх навчальних закладів щодо роботи з дітьми, які мають особливості психофізичного розвитку : Науково-методичний посібник / укладачі: О.В. Чубарук, Л.А.Пєтушкова, О.В.Татаринцев / за ред. Н.І. Клокар, О.В. Чубарук. – Біла Церква : КОІПОПК, 2006. – 124 с.
6. Створення ресурсних центрів. Посібник для батьків дітей з особ­ли­ви­ми освітніми потребами / ВФ «Крок за кроком». – К. : ФО-П Придатченко П.М., 2007. – 216 с.