«Чи мають право батьки відмовитися від обстеження дитини на засіданні ПМПК?»

Відмовитись від проходження обстеження в ПМПК батьки мають право. На це можуть бути різні причини. Серед них: міфи про дискримінуючу роль ПМПК (нова редакція Положення їх повністю розвіює), недовіра до працівників конкретної консультації, непрофесійна організація роботи в них (є інші, можна звернутися з оскарженням), невдалий досвід свого чи чужого відвідування (скаржаться), зрештою, недостатнє усвідомлення батьками питання, що саме дає їм і дитині обстеження в психолого-медико-педагогічній консультації.

Отже, наголошуємо ще раз: ніхто не може примусити батьків проходити обстеження в ПМПК чи організовувати його без їхньої згоди.

Проходити чи не проходити – залишається вибором батьків. Важливо, щоб цей вибір був обґрунтованим (свідомим). Спробуємо дещо прокоментувати.

За умови відмови від проходження обстеження в ПМПК різко підвищується особиста відповідальність батьків за успішність навчання їхньої дитини в НЗ. Чому? Насамперед слід взяти до уваги наступне: якщо питання про необхідність вивчення дитини в ПМПК постало, це означає, що педагог і команда супроводу не готові до навчання таких дітей, стикнулися з труднощами дитини і потребують фахової методичної допомоги. Навчаючи дитину, вчитель має бути впевнений в успішності своїх дій. Відмова батьків стає бар'єром в отриманні фахової методичної допомоги, закриває педагогам доступ до спеціальних знань, якими вони не володіють, перешкоджає їхньому професійному вдосконаленню, бажанню бути успішними у результатах своєї праці. Звичайно, в такій ситуації вчитель може бути незадоволеним, особливо коли він не байдужий до якості своєї праці.

За аналогією оцінимо ситуацію, яка складається між лікарем і пацієнтом, коли пацієнт, бажаючи лікуватися, відмовляється робити аналізи, часом доволі неприємні. Так само як лікування не може бути ефективним, а то й шкідливим, без клінічних досліджень організму, навчання «наосліп», методом перебору вдалих прийомів є вкрай не ефективним і може призвести до штучного стримування розвитку, втрати часу для більш повнішої соціально-педагогічної реабілітації. Невільно з'являється протистояння між батьками і педагогічним колективом, в контексті якого виникає питання щодо розумної доцільності такої поведінки батьків, конфлікту між їхніми «правами» і «обов'язками», оскільки за Законом вони повинні допомагати розвивати і вчити своїх дітей. Тоді логічно з'являється інші запитання: Чи мають право батьки відмовляти педагогам в отриманні допомоги від фахівців? Чи варто відмовляться? Тим більше, що психолого-педагогічне вивчення в ПМПК ніякої шкоди ні дітям, ні їхнім батькам не завдає. Воно лиш надає можливість дитині потренуватися у виконані цікавих завдань, а батькам глибше побачити особливості її взаємодії з чужим дорослим, отримати досвід чому і як навчати. При цьому збільшуються шанси на поліпшення процесу навчання, накопичення позитивних зрушень.

«Які наслідки по відношенню до ди­тини можуть бути у випадку відмови обстеження дитини на засіданні ПМПК?»

У цьому формулюванні відчувається побоювання батьків у зміні ставлення педагогів до дитини: будуть менш доброзичливі, більш байдужі чи «витіснятимуть» з дитячого колективу на індивідуальне навчання. Припускаю, що таке може бути. Практика це підтверджує. Але проблема не лише в цьому. Боятися слід віддалених наслідків неуспішного навчання дитини в школі: відсутності системних знань, деформацій формування особистості, рівня самостійності. Якщо вчитель компетентний у особливостях розвитку і навчання дитини з синдромом Дауна, навчальний процес буде ефективним, з помітними навчальними досягненнями. У неї будуть формуватися не лише основні навчальні уміння і навички (писати, читати, лічити), але й відбуватиметься розвиток пізнавальної діяльності, що стає основою засвоєння нових і все складніших знань, забезпечує розуміння навколишнього і формування усвідомленого соціального досвіду – основи самостійного функціонування. У протилежному випадку процес навчання відбуватиметься безсистемно, стихійно, інтуїтивно, з постійним перебиранням і пошуком продуктивних педагогічних прийомів, що не забезпечує належного корекційно-розвивального ефекту. Боятися слід неадекватного навчання: перевищення навантаження – дитину не розвиває, і здатне зашкодити формуванню особистості; недостатнє навантаження, без напруження інтелектуальних потенцій теж не розвиває, веде до «топтання на місці», ненавмисного стримування розвитку.

«Якщо висновок ПМПК носить рекомендаційний характер,

чому він є обов'язковим для прийняття дитини з синдромом Дауна до закладу освіти?»

Керівники закладів орієнтуються на чинну нормативно-правову базу, в якій на жаль, поки що це чітко не прописано, тому не всі знають, як слід діяти, а найголовніше – бояться брати таку дитину, бо не знають що з нею робити. Цей страх виникає з відповідальності за те, щоб не нашкодити дитині (не вмієш – не берись). Керівників НЗ можна зрозуміти і допомогти знати, що відсутність висновку на початок навчального року не є підставою для відмови адміністрацією закладу в організації навчання дитини з особливими освітніми потребами та з інвалідністю. Міністерство освіти і науки цей факт обов'язково підтвердить. Можна звернутись у відповідний відділ за телефоном.

Рекомендаційний характер висновку означає, що цей документ насамперед не має сили припису, розпорядження, стимулу до примусових дій. Він є свідченням поваги до батьків, їхнього права на вибір місця отримання освітньо-реабілітаційних послуг для своєї дитини, підкреслює, що батьки мають можливість подумати, зважити всі реалії і отриману інформацію і вибрати, що вони оцінять за найкраще для розвитку і соціального становлення їхньої дитини. Наголошую – вибирати навчальний заклад батьки повинні з позиції забезпечення навчальним закладом найбільш сприятливих умов для розвитку дитини, а не власного комфорту, амбіцій уявлень і т.п. На жаль далеко не всі батьки у своєму виборі керуються потребами дитини і діють всупереч рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації.

У практиці діяльності консультацій не поодинокі випадки, коли фахівці відступають перед необгрунтованим напором батьків, визначають шлях реалізації освітніх потреб дитини відповідно до бачення цього шляху батьками з випробувальним терміном. У цій ситуації сама практика навчання повинна показати доцільність такого «природного експерименту».

Визначаючи характер висновку ПМПК як рекомендаційний концентрується увага батьків на тому факті, що вони мають право скористатись чи не скористатись ним під час вибору ними місця реалізації освітніх потреб своєї дитини. І ніхто не може використати Витяг ПМПК як підставу для силового поміщення дитини до закладу освіти, всупереч волі батьків навіть якщо їхнє рішення не відповідає змісту висновків ПМПК.

Для навчального закладу головним є саме зміст Витягу, який визначає належні умови і пристосування, які мають бути створені для задоволення освітніх потреб дитини.

Висновок ПМПК є обов'язковим для прийняття дитини не у всі навчальні заклади освіти, а лише до тих, у Положенні про які він зазначений у переліку обов'язкових документів, які надаються батьками під час оформлення. Це всі спеціальні (компенсуючого типу), дошкільні заклади, всі спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати), санаторні школи з психоневрологічними захворюваннями. Витяг із засідання ПМПК вимагається для оформлення індивідуального навчання, якщо дитина потребує корекційного навчання, а також для зарахування дітей до інклюзивних груп і класів. Він є основою для організації її навчання з урахуванням індивідуальних особливостей і освітніх потреб в НЗ освіти.

Рекомендаційний характер висновку позбавляє його сили припису чи жорсткої директиви і в навчально-виховному процесі. Визначаючи провідні напрями розвитку дитини він дозволяє педагогу і команді супроводу бути гнучкими, творчими у виборі засобів корекції, змінювати навантаження відповідно до потенцій розвитку.

«Як діяти батькам, якщо висновок ПМПК не співпадає з вибором батьків стосовно навчального закладу?»

Зосереджую увагу на тому, що висновок ПМПК визначає навчальну програму і педагогічну стратегію, а не місце, де дитина буде здобувати освіту. Це наразі є функцією виключно спеціалістів освіти місцевих органів управління освітою. Який навчальний заклад буде спроможний надавати освітні послуги Вашій дитині вирішувати необхідно у відділі освіти. Фахівці ПМПК володіють інформацію про всі можливі варіанти, їх результативність, можуть Вам про них детально поінформувати. Вибір завжди легше робити, коли володієш інформацією.

Така ситуація непорозуміння між батьками і спеціалістами свідчить про те, що професійна діяльність консультантів ПМПК не викликала у них довіри, не була переконливою. Батьки їм не повірили. Фахівці консультації не обґрунтували зроблені ними висновки, не пояснили механізми виникнення проблем у дитини. Батьки вважають, що фахівці помиляються, мало приділили увагу, що можливості дитини кращі, ніж було виявлено. Можливо батьки переоцінюють або фахівці недооцінюють можливості дитини тощо.

Ключове значення в цій ситуації має факт довіри до фахівців.

Кроки: 1) спокійно подумати, з'ясувати, що Вас обурює; 2) можна повернутися на повторне обстеження з проханням задовольнити саме Ваше бажанням з випробувальним терміном; 3) відвідати іншу консультацію для арбітражу і нової експертної оцінки стану дитини; 4) написати скаргу; 5) звернутися до керівника управління (відділу) освіти, записатися на прийом, просити задовольнити Ваше бажання.

Пам'ятайте: дії консультації районного рівня (районної (міської)) слід оскаржувати в консультації обласного рівня (обласні, республіканська АР Криму, Київська та Севастопольська міські); дії консультацій обласного рівня оскаржуються в Центральній консультації, що функціонує при Міністерстві освіти і науки України.